Десантники – конфлікт лояльності
З середини 1980-х років LStR 40 сформувався, і став фактично флагманським підрозділом, особливо в очах іноземних військових делегацій. У 1980-ті рр. міністр національної оборони кілька разів нагороджував підрозділ FJB/LStR як найкращий.
Непевність ситуації у зв’язку з політичними змінами в НДР, котрі приніс 1989 рік, також торкнулася десантників ННА. 14–17 жовтня в Лейпциг було спрямовано три сотні бійців персоналу LStR. Очевидно, завдання десантників полягало в тому, щоб придушувати будь-які можливі заворушення.
З точки зору військової політики це було помилкове рішення, яке спричинило серйозний конфлікт лояльності серед десантників. Військові ніколи не втручалися, оскільки сумлінні солдати всіх рангів розуміли, що були народною армією.
Проте елітні солдати ННА пережили серйозну кризу самоусвідомлення, критично поставившись до попередніх років служби. Зокрема, ті, хто служив довше всіх, більше не бажали продовжувати роботу на своїх посадах і були звільнені.
Незважаючи на всі труднощі, навчання продовжувалося з 1989 року до 03.10.1990, хоча і з обмеженими ресурсами. 22 червня 1990 року десантники вдруге прийняли присягу. Решта підрозділів повітряно-штурмового полку була інтегрована в Збройні сили Німеччини (Бундесвер) станом на 03.10.1990 тільки для того, щоб бути розпущеними вищим командуванням Збройних сил Німеччини 30.06.1991. Це стало кінцем майже 30-літньої славетної історії підрозділу.
У цей день багато солдатів, фенріхів, офіцерів і членів цивільного персоналу в останній раз проходили через ворота гарнізону зі сльозами на очах, прямуючи в невизначене майбутнє.