Принципи бойового використання
З 1962 року до початку 1980-х років підготовка парашутистів ННА була орієнтована на діючій в той час принцип дії ОГ. Він ґрунтувалися на положенняі DV 30/4 «Участь у бойових діях для оперативних груп». Однак цей документ насправді не був бойовим статутом для десантників ННА, а мав більш універсальний характер. Це був також основний документ для 1-х рот MSR (моторизовані стрілецькі полки), які також проходили підготовку для боротьби в тилу в ворога аж до кінця 1960-х років. Лише в 1987 році після реорганізації та створення полку повітряно-штурмового полку ННА отримали власний бойовий статут. До речі кажучи, протягом усіх цих років неофіційним «статутом» для десантників ННА слугував роман Гаррі Тюрка Die Stunde der toten Augen («Час мертвих очей»), що розповідає про групу німецьких десантників під час Другої світової війни.
У той час призначенням повітрянодесантного батальйону було розгортання як тактичного повітряно-штурмового підрозділу для захоплення ключових секторів, об’єктів або районів у тилу ворога. Це включало, зокрема, розгортання як авангарду для формування плацдармів і забезпечення перетину основних водних перешкод. Ще одним завданням було захоплення й захист надзвичайно важливої місцевості від ворожих сил, що наступають.
Протягом цього часу фокус поступово змістився на розгортання невеликих оперативних груп (ОГ) числом близько 10 осіб. Ці групи діяли незалежно під керуванням вищого керівництва в оперативнотактичній глибині тилу супротивника. Основними цілями розгортання були:
– виявлення та знищення ядерного озброєння, а також життєво важливих елементів бойових формувань супротивника; – порушення маршрутів поставок і іиверсійних дій проти органів державного управління.