Обрані та високо мотивовані чоловіки
У порівнянні з регулярними військами для відбору особового складу FJB було встановлено відносно високий рівень вимог. Кожен солдат або унтерофіцер мав пройти не менше 10 років навчання та отримати кваліфікацію. Відсоток випускників в середньому шкіл був надзвичайно високим. Особлива увага приділялася індивідуальній придатності майбутнього десантника. Тож будь-яка особа, яка мала попередню судимість чи погану репутацію, безумовно, не мала шансів потрапити в FJB. Особливе значення надавалося чіткій позиції щодо НДР. Майже всі десантники були членами FDJ (молодіжної організації Східної Німеччини). Відсоток членів партії чи кандидатів на вступ у SED (Sozialistische Einheitspartei Deutschlands – Соціалістична єдина партія Німеччини) серед солдатів та унтер-офіцерів була відносно високою, порівнюючи з відповідним числом у MSB. Тому з політичних обґрунтувань і міркувань безпеки майбутні десантники, як правило, мали хорошу військову підготовку, відмінний фізичний стан і високу мотивацію.
Що стосується ідеологічної мотивації солдатів та унтер-офіцерів, зарахованих в повітряно-десантні війська, ситуація була неоднозначною.
Більшість молодих солдатів та унтер-офіцерів були скоріше схильні доводити свою мужність, прагнучи отримати нові враження й перетворитися на «крутих хлопців». Часто траплялися випадки, коли очікування не виправдовувалися й молоді люди зазнавали розчарування. Зокрема, у пізніші роки служби спостерігалися неодноразові порушення дисципліни, які випливали з протиріччя між прагненнями й реальністю в повсякденному житті десантника. Проте, навряд чи були які-небудь серйозні проблеми, про що свідчить прихильність, сміливість, витривалість і рішучість виконувати місію, продемонстровану військами під час повсякденних вправ і масштабніших навчальних заходів. Вони включали літні або зимові заходи бойової підготовки в польових умовах (щорічно чергувалися) у низькогірних регіонах, де основна увага приділялася лижним і альпіністським вправам, а також щорічні табірні навчальні збори для десантників. Десантники були дуже мотивовані та готові приступити до вправ. Як правило, виконували свої завдання з чудовими результатами.
У період між 1962 і 1986 рр. батальйон десантників виконував тактичні маневри на щорічній основі. Загалом було проведено вісім масштабних навчань, організованих ННА та її союзниками. У 1964 році парашутисти-десантники отримали свій колір: оранжевий. У тому ж році вони вперше брали участь у параді ННА у своїх кам’яно-сірих беретах. У 1966 році запроваджено відзнаку парашутистів-десантників, а потім оранжевий берет у 1969 році. У 1971 році батальйон був ненадовго перейменований у FJB-2, а в 1972 році – FJB-40. Узимку 1978/1979 року батальйон довів свою майстерність протягом тижнів ліквідації наслідків стихійного лиха на острові Рюген. У 1981 році батальйон знову передислоковано в гарнізон Леніна. 01.12.1986 парашутний батальйон було реорганізовано в повітряно-штурмовий полк.