Перерозподіл, перепрофілювання – важкі роки.
Найбільш видатний і яскравим періодом існування парашутних військ, котрий пережив підрозділ, припадає з 1981 до кінця другої половини 80-х років. План можливої передислокації в іншие місце вже розглядався в 70-ті роки. З оперативно-тактичної точки зору розташування підрозділу в Прорі було просто недоцільним. Отже, з 1981 року розпочалося поступова передислокація FJB 40 в Ленін.
Це був важкий час, коли підрозділ виконував службу майже два роки в спартанських умовах на військовому полігоні, перш ніж батальйон зміг переїхати до свого постійного місця дислокації в жовтні 1983 року. Цей період ознаменувався занепадом у навчанні і, зокрема, відтоком кваліфікованих інструкторів, які не хотіли залишати острів Рюген. Імпровізація – була порятунком в щоденному житті, навчанні та побуті серед сосен на піщаному бранденбурзькому ґрунті. Ми десантники, усе ще з жалем згадуємо про дороге нашому серцю Балтійське море.
Проте зовсім нове життя почалося для у 1983 році з переходом у щойно відремонтовані приміщення з ультрасучасною на той час тренувальну базу. Поки особовий склад жив і служив на військовому полігоні в Леніні, вони створили чудову тренувальну базу частково власними руками під керівництвом сухопутних військ.
У жилих корпусах для кожної роти були передбачені належні навчальні приміщення для загального інструктажу або для спеціальних цілей, таких як тактична підготовка або тренувальна стрільба. У батальйоні був власний спортивний зал, великий тренажерний зал і спеціальний зал для рукопашного бою.
Зовні був спортивний майданчик, штурмове містечко, зона рукопашного бою, інженерний тренувальний майданчик, майданчик для парашутних стрибків і майданчик для відпрацювання ведення бою в населених пунктах.